Перша допомога при гіпертонічній кризі
• При різкому погіршенні самопочуття хворого перш за все необхідно викликати лікаря.
• Поки «швидка» не приїхала, слід прийняти положення напівсидячи в ліжку або в зручному кріслі.
• Зігріти стопи і гомілки за допомогою грілки, ножної гарячої ванни, гірчичників на гомілці.
• Всередину потрібно прийняти позачергову дозу того препарату, який систематично приймає хворий.
• Поява загрудинної болі вимагає негайного прийому нітрогліцерину під язик.
• Необхідно утриматися від їжі.
• При інтенсивного головному болі можна прийняти таблетку сечогінного препарату, якщо він вже застосовувався для лікування.
• Не слід приймати всі препарати одночасно, слід зробити як мінімум 20-хвилинний інтервал. Спочатку, при болях в області серця, прийняти нітрогліцерин, потім, при необхідності, сечогінний, а потім дозу препарату, що знижує тиск.
Сучасне лікування гіпертонії
Все залежить від форми хвороби. Якщо діагноз «гіпертонічна хвороба» вже пролунав, мало сольовий дієти і зміни способу життя (відмови від куріння, алкоголю, регулярних посильних фізичних навантажень) може виявитися недостатньо і необхідна медикаментозна терапія, спрямована як на зниження тиску, так і на захист органів — «мішеней» при гіпертонії (мозку, судин, серця, нирок), щоб уникнути грізних ускладнень артеріальної гіпертензії — ішемічної хвороби серця, інфаркту, інсульту.
Найчастіше застосовуються препарати чотирьох груп: бета-блокатори, сечогінні, антагоністи кальцію та інгібітори ферменту. Дуже важливо визначити, яка саме у пацієнта форма гіпертонії, так як саме від цього залежить тактика лікування. Якщо це помірна гіпертонія, заспокоюватися рано — ми вже говорили про те, що «м'яка» гіпертонія, незалежно від тяжкості симптомів, небезпечна своїми ускладненнями. Саме помірною формою гіпертонії страждає більшість гіпертоніків (близько 70%), при цьому на їх частку припадає 60% порушень мозкового кровообігу. Крім того, 25% летальних випадків, пов'язаних з гіпертонією, відбувається у випадках, коли тиск у хворого не піднімається вище 140/90 мм рт.ст. Ізольована систолічна гіпертонія зустрічається рідше, приблизно у третини літніх хворих артеріальною гіпертензією.
При цій формі гіпертонії спостерігається підвищення систолічного тиску до 160 мм. рт. ст і вище при збереженні рівня діастолічного тиску нижче 90 мм. рт. ст. Основна причина розвитку цього стану — вікова втрата еластичності великих судин. Ізольована систолічна гіпертонія часто супроводжується розвитком інфаркту міокарда, ішемічної хвороби серця, застійної серцевої недостатності та гіпертрофії лівого шлуночка серця. Злоякісна гіпертонія часто починається в молодому і навіть дитячому віці. Як правило, вона має ендокринну природу і протікає важко. Її характеризують стабільно високі цифри артеріального тиску, симптоми гіпертонічної енцефалопатії (сильні головні болі, блювота, набряк зорового нерва і важкі ураження судин очного дна, минуща сліпота, транзиторні паралічі, судоми, кома), декомпенсація серцевої діяльності, прогресуюча ниркова недостатність, олігурія (зниження кількості сечі).
В даний час злоякісна гіпертонія зустрічається рідко. У тих випадках, коли медикаментозна терапія з застосуванням трьох і більше лікарських препаратів не призводить до зниження артеріального тиску, говорять про рефрактерної, тобто не піддається лікуванню, гіпертонії. Слід, однак, відрізняти справжню рефрактерну гіпертонію від випадків, коли терапія не дає ефекту внаслідок неточної діагностики, неправильного вибору препаратів або порушень самим хворим приписів лікаря (схеми прийому ліків, режиму, малосолевої дієти).
Що робити при гіпертонічному кризі? Особливо важке проявлення артеріальної гіпертензії — гіпертонічні кризи, коли кров'яний тиск різко підскакує до критичних цифр, в результаті чого механізми саморегуляції мозкового кровообігу стають неспроможними, внутрішньочерепний тиск підвищується, розвивається гіперемія головного мозку, що супроводжується різкою головним болем, запамороченням, нудотою або блювотою.
Такий стан може тривати близько доби, поступово затухаючи. Виділяють три типи гіпертонічних кризів: гіперкінетичний, еукінетічний і гіпокинетичний. Їх відмінність полягає в механізмі підвищення тиску, тобто в тому, чи зростає викид крові з серця, або опір периферичних судин, або і те й інше одночасно.
• Гіперкінетичний криз (коли підскакує тиск систоли) розвивається швидко. Без будь-яких провісників виникає різкий головний біль пульсуючого характеру, перед очима починають «миготіти мушки», може приєднатися нудота, блювота. Хворі відчувають загальне збудження, відчуття жару і тремтіння в тілі, підвищене потовиділення, серцебиття, іноді може виникнути рясне сечовипускання.
• Криз гіпокинетичного типу (коли зростає діастолічний тиск) виникає у хворих з довгостроково існуючої артеріальною гіпертонією і має значну тривалість. Його клінічні симптоми розвиваються поступово. При цій формі кризу є небезпека розвитку ішемічного інсульту.
• Криз еукінетичного типу розвивається швидко, при ньому підвищується як систолічний, так і діастолічний тиск. Цей тип кризу частіше ускладнюється гострою лівошлуночковою недостатністю, що призводить до розвитку набряку легенів. Про те, як правильно лікуватися людині з діагнозом «артеріальна гіпертензія», ми розповімо наступного разу.