На кожному кроці людство підстерігає така проблема, як інфекційні хвороби, які хоч і не особливо небезпечні для здоров'я, але й не можуть бути викорінені в сучасному світі, незважаючи на величезну кількість новітніх інновацій. Сама по собі інфекційна хвороба являє собою групу хвороб, які викликаються найпростішими, вірусами і бактеріями.
За інтенсивністю поширення виділяють такі види ІБ:
— Поодинокі (Спорадичні, тобто незв'язані між собою);
— Епідемія (значно перевищує частоту випадків якого-небудь захворювання або ж характеризується різким підйомом частоти певного захворювання з подальшим зниженням у відносно короткий термін);
— Ендемія (характерно для конкретної місцевості);
— Пандемія (поширення захворювання на декілька країн або навіть континентів, поразка обширної маси суспільства).
Абсолютно кожна людина має можливість захворіти інфекцією, на жаль, стовідсоткової гарантії від небезпеки зараження, не існує. Але максимально убезпечити себе можна за допомогою різних препаратів, у тому числі спеціалізованих імуномодуляторами для підняття імунітету. Так само існують вакцинації, розроблені в галузі медицини, які здійснюються на добровільній або ж — в рідкісних випадках — примусовій основі, які мають високий ступінь запобігання захворювання інфекційними хворобами. Якщо ж людина починає відчувати первинні симптоми захворювання, можливо «заморозити», зупинити подальший розвиток інфекції за допомогою тих же самих спеціальних препаратів. Для того, що б мати уявлення про ці симптоми, потрібно бути обізнаним.
Періоди інфекційних хвороб класифікують таким чином:
— Інкубаційний (від моменту надходження мікроорганізмів у організм людини до появи перших ознак хвороби), за часом від декількох годин до декількох років;
— Початковий (наявність абсолютно різних ознак, характерних багатьом захворюванням);
— Розпал хвороби (симптоми, типові для конкретної хвороби);
— Одужання (поступове згасання клінічних проявів захворювання, відновлення порушених функцій).
Легко заразитися інфекцією через те, що саме шлях передачі ІБ проявляється в основному повітряно-крапельним шляхом або контактно-побутовим, рідше — трансмісивним (укуси комах), штучний (маніпуляції співробітників лікарських закладів). Дуже рідко, але можна заразитися шляхом передачі з тваринного світу (вживання молока, м'яса, догляд).
За своїм походженням інфекційна хвороба — із зовнішнього середовища (екзогенна), але існує і шлях розвитку в організмі людини, так звані, аутоинфекции (ендогенні).
В даний час рівень випадків захворювання інфекціями досить високий. Уберегти себе непросто, але цілком реально, і це особливо важливо, так як не слід забувати того, що хоч небезпечних для життя інфекційних хвороб не так вже й багато, ймовірність розвитку серйозних ускладнень дуже висока.