КОПИТНЯК ЄВРОПЕЙСЬКИЙ

Копитняк європейський.

Препарати з кореневищ і листя здавна використовують не тільки в народній медицині та сучасній фармакології, але навіть в магії в різних державах. Листя копитняка висушували, після чого додавали в різні горючі суміші, якими обкурювали приміщення, тобто очищали від нечисті. Листя використовували для створення всіляких амулетів, оберегів, вважалося, що вони захистять від пристріту або псування. Так само щоб захистити від недоброго ока тварин, над вхідними дверима вішали висушений копитняк.

У Європі в той час, коли було поширено нюхати тютюн, у нього спеціально додавали сухе листя копитняку європейського, люди вважали що, таким чином, він надає лікувальну силу тютюну підсилює власне його тютюновий ефект.

Також, копитняк європейський широко відомий, як засіб народної медицини для лікування хронічного алкоголізму.

Опис.

Впізнати копитняк європейський, не дивлячись на те, що він росте в лісі з іншою безліччю рослин можна легко. Виглядає він так: на кучерявому і довгому стеблі розташовані шкірясті листочки з досить довгим черешком, на вигляд це все нагадує форму копита. Звідси випливає власне назва — Копитняк європейський. Кореневище гіллясте, повзуче. Листя округлі, брунькоподібні, зеркальноблескучі, довгочерешкові, темно-зеленого кольору, зимуючі, ширина їх 5-8 см. Дивно, але листя опадає тільки після того, як перезимують холодний період і дочекаються початку літа. У пазухах листків копитняка європейського сидять непримітні брудно-жовто-пурпурові, декілька поникнутих квіточок. Поширюється насіннєвим і вегетативним шляхом — розростанням кореневищ, при цьому копитняк часто утворює великі латки.

Поширеність.

Поширений копитняк європейський в Україні та Росії, на Південному-сході, Західному Сибіру. Росте переважно в мішаних і листяних лісах, в підліску з ліщини, в хвойних, широколистяних і хвойно-широколистяних тінистих лісах. Вирощується в садах, як листяно-декоративна і реліктова рослина.

Заготівля.

В лікарських цілях використовують зазвичай коріння і кореневища, після цвітіння і дозрівання плодів, приблизно в липні, а от листя в липні і в серпні. Переважно використовують їх з лікарською метою в свіжому вигляді. Сушать сировину в сушарках або на свіжому повітрі в тіні або в добре провітрюваному приміщенні при температурі не вище 35 ° С. Слід мати на увазі, що при сушінні лікувальні властивості сировини значно зменшуються.