Хвороби статевих органів
Запальні захворювання жіночої статевої системи є однією з найпоширеніших причин звернення жінок до гінеколога. У США щорічно реєструється близько 12 мільйонів випадків таких захворювань.
У нашій країні офіційні цифри відображають лише окремі форми захворювань, зокрема, гонореї, сифілісу, СНІДУ, при цьому за останні 7-10 років число хворих на сифіліс збільшилася в 7-8 разів, гонореєю — в 2 рази.
За наявності цих захворювань, страждає, як чоловік, так і жінка, проте жіноче здоров'я в плані репродукції відіграє велику роль. Запальні захворювання є найчастішою причиною трубно-перитонеального безпліддя, невиношування, хвороб і вад розвитку плоду і, як наслідок, великої кількості оперативних втручань.
Гострі запальні процеси зустрічаються переважно у віці 20-24 роки, хронічні процеси та їх наслідки — у жінок 25-34 років. Саме в цьому віці основна маса жінок, які раніше перенесли запалення придатків, звертаються в клініку з приводу безпліддя.
У 50% -70% жінок, хворих хламідіозом відзначається безпліддя, у 85% — мимовільні викидні. Відносно уреаплазменної інфекції ці цифри становлять відповідно 30 і 60%. Якщо раніше жінка перенесла хламідіоз і успішно вилікувалася, то це не свідчить про відсутність наслідків даного захворювання у вигляді спайкового процесу і порушення прохідності маткових труб.
Необхідно прокоментувати деякі неправильні уявлення, які поширені серед обивателів. Досить часто, жінки, говорячи про «запаленні придатків» мають зважаючи переохолодження. Проте це абсолютно неправильно.
Будь запальний процес в організмі завжди пов'язаний з наявністю інфекції — будь то ангіна чи запальні захворювання придатків матки!
Переохолодження, стреси і проч. — Є тільки чинниками активації умовно-патогенної мікрофлори, не більше того. Запалення може бути викликане як патогенною флорою, яка потрапляє ззовні статевим шляхом. До таких інфекцій належать, наприклад, гонорея, хламідіоз, трихомоніаз та інш.
Або ж запалення викликає ендогенна флора, тобто флора, яка в нормі знаходиться в організмі в неактивному стані і називається умовно-патогенної (стафілококи, стрептококи, уреаплазма, мікоплазма і інш.). При цьому лікувальна тактика завжди повинна бути спрямована на ліквідацію того збудника, який і є основною причиною захворювання.
За нашими даними поєднання хламідій з гонококком відзначається у 33,7% пацієнток з уреаплазмою, з уреаплазмою — 19,1%, з трихомонадою — 31,3%, хламідійної-кандидозная асоціація — 9%. Не можна не відзначити, що зазначені вище збудники істотно полегшують передачу ВІЛ-інфекції і стають кофактором її прогресії. Крім бактерій у виникненні запальних захворювань статевих органів велику роль відіграють грибкові ураження. На даний момент частота вагінального кандидозу становить 40-45%. Близько 75% жінок репродуктивного віку мають, принаймні, хоча б один епізод вагінального кандидозу (молочниці).