Гольф — захоплення справжніх джентльменів, що зберегло дух Англії XIX століття. Ця гра заворожує з першого удару по м'ячу. Їй можна почати займатися в будь-якому віці і з різним рівнем фізичної підготовки.
Починаючому гольфісту не варто відразу виходити на поле. Спочатку навчіться поводитися з ключками та м'ячем. Потрібно брати уроки гри в гольф, займатися на спеціальних тренажерах, відточувати удар вдома і на роботі.
Не слід купувати дорогі ключки. Це величезна помилка і прояв поганого смаку, коли, не перейнявшись духом гри, новачки витрачаються на фірмові речі. Повчіться, потренуйтеся, відчуйте, чи ваша це гра. Для початку підійдуть і недорогі аматорські ключки в межах 300 євро за набір. Якщо вас приваблює міні-гольф, то потрібна буде всього одна ключка. Інвентар можна брати напрокат.
Взуття не повинна завдавати шкоди газону: на шпильках і в ковбойських чоботях виходити на поле не можна. Деякі любителі грають в тенісній взуття з плоскою підошвою, але вона може ковзати і промокати. Краще всього підійдуть черевики зі спеціальними м'якими шипами. Пам'ятайте, що за традицією на полі не прийнято виходити і в сорочці без комірця, і джинсах.
Запам'ятайте три основних принципу гольфу.
1. Потрібно грати на полі, як воно є;
2. Потрібно грати в м'яч, як він ліг;
3. Якщо перше і друге неможливо, то потрібно чинити по справедливості.
Гольф-етикет — це важлива складова гри. Пам'ятайте про формулою «манери, порядок, повага, чесність». На полі дотримується тиша, розмови і засоби зв'язку не повинні відволікати гравців. Не забувайте про «відстань субординації»: не ставайте біля лунки в момент, коли інший гравець планує удар. Слідкуйте, щоб ваша тінь не падала на лінію суперника, коли той повинен робити удар.
Зазвичай в гольф грають групами, тому не можна залишати майданчик до тих пір, поки всі члени групи не закінчать гру.
В ході гри радьтеся тільки з вашим партнером або помічником. Під час неї також на лунці забороняються тренувальні удари.