Коноплі ряд однолітніх лубоволокнистих рослин.
— належить до царства рослини;
— відділу Magnoliophyta;
— класу Magnoliopsida;
— ряду Розоцвіті (Rosales);
— родини Cannabaceae;
— роду Cannabis.
Коноплі також поділяються на три види:
— індійська;
— посівна;
— буряна;
Коноплі індійські і посівні з давніх-давен широко використовувалися людством не тільки як харчові та промислові, а й в лікувальних цілях. Також каннабіс використовували в якості палива та для досягнення одурманюючого наркотичного ефекту.
Вид коноплі індійської вперше був описаний Жаном Батистом П’єром Антуаном де Моне шевальє де Ламарком ( відомим французьким біологом ) в 1783році.
Індійська конопля являється рослиною жаркого клімату і короткого світлового дня. Не зважаючи на свою назву, каннабіс індійський найбільш розповсюджений аж ніяк не в Індії, а в Афганістані та Пакистані ( при цьому пакистанський відрізняється від того, що росте в Індії та Афганістані тим, що має більш вузькі, не характерні для цього виду коноплі листочки. ) Конопля індійська має великий вміст тетрагідро-каннабінолу ( далі ТГК ), що призводить до сильного психотропного ефекту при вживанні. Вирощуються ці коноплі для виготовлення таких психотропних препаратів як бханга, марихуана, гашиш та їх похідних. Звичайно ж культивація цього виду коноплі заборонена законодавством у більшості країнах світу.
Коноплі посівні вперше були описані Педанієм Діоскорідом ( давньоримським воєнним лікарем, фармакологом та натуралістом, реформатором античної медицини, та одним з засновників ботаніки ). Вирощується як технічна культура. Суцвіття та листя коноплі посівної, незважаючи на її велике значення для промисловості, також мають в собі психотропні каннабіноїди у кількості, яка варіюється від зовсім не значної до досить суттєвої. Наприклад в Центральній Америці та на Карибських островах виведені сорти коноплі посівної з високим вмістом ТГК. Вирощування каннабіса посівного в більшості країн світу знаходиться під контролем держави, а в деяких країнах навіть заборонене законодавством.
Конопля бур’яна вперше була описана в 1924році Янишевським. Конопля бур’яна росте в степах Південного Сибіру і Південного Казахстану, з 1960 року проникла в європейську частину Росії та на Україну. Можливо каннабіс бур’яний є спільним предком індійської й посівної коноплі. Цей вид каннабіса не використовується для виготовлення промислового волокна і масла, але інколи використовується для виготовлення психотропних продуктів ( марихуана, хімка, молочний екстракт, масляний екстракт ). Вміст ТГК в листочках варіюється в залежності від якості ґрунту та погодних умов. Ця рослина не становить великої загрози для основних сільськогосподарських культур, але здатна опиляти культурні різновиди коноплі, відповідно погіршуючи їх якість.
Конопля посівна
Цей вид коноплі здатен не тільки давати високоякісне волокно для виготовлення тканини та паперу, а й залишатися при цьому «екологічно дружелюбним». При цьому тканина, яку можна отримати з волокон коноплі міцніша й м’якша від бавовняної, в два рази більш зносостійка і стійка до ураження пліснявою. Варто наголосити, що одяг з цієї сировини — це піклування не тільки про екологію, а й про власне здоров’я та благополуччя, адже така тканина має антибактеріальні, гіпоалергенні та навіть лікувальні властивості і при цьому зберігає свої якості навіть після обробки. Конопляному полотну притаманна чудова терморегуляція, що не допускає перегріву тіла в спекотну погоду та запобігає переохолодженню в морозну пору року. Також чудово захищає шкіру від шкідливих впливів оточуючого середовища, таких як несприятливе поєднання температури та вологості, дії надлишкового ультрафіолетового випромінювання. Одяг з коноплі ніколи не електризується, не деформується при носінні і не линяє при пранні, при цьому не потребує додаткового догляду. Крім того, каннабіс здатен рости в більшій кількості кліматичних зон ніж бавовна і добре витримує вплив низьких температур. На додаток до цього, каннабіс може використовуватися для виготовлення паперу, картону, замінників пластмаси, а також у якості палива ( наприклад обігріваючого ( замість кам’яного вугілля ) та біо-дизельного ). Наразі цей продукт вирощується в основному у Східній Європі та Азії, де представляє собою популярну товарну культуру.
Насправді конопля вирощувалася людством ще з давніх-давен для виготовлення масла, тканини, медичних препаратів, а також у якості основи для мила, кремів, зволожуючих засобів та шампунів. Конопля посівна згадується в 19 і 20-му томах «Природничої історії» Плінія Старшого, котрий згадує що вона використовується як сировина для прядіння, харчова і лікарська рослина. Наголошується, що насіння коноплі — гарні ліки для позбавлення від запорів худоби, сік трави допомагає при запаленнях вух, а коріння можна використовувати в якості припарок від болів в суглобах, нападів подагри та опіків шкіри.
Коноплі вперше описані в Китаї близько 2800року до н.е. На територію майбутньої Росії занесена Скіфами приблизно у V столітті н.е. В Індії у давнину жреці-брахмани готували міцний відвар коноплі, щоб наблизитися до божества. А індійці лакота та черокі називають її «єдиним добром, яке привнесла біла людина».
Конопля мала велике значення з XV до початку XXстоліття. Скорочення її посівів відбулося після Єдиної Конвенції ООН 1961 року, на якій каннабіс включили до списку наркомістких рослин і змусили країни-учасниці суворо контролювати його вирощування.
По психічній дії на організм людини конопля поділяться на індіку і сатіву:
Індіка – комплекс особливостей психотропної дії коноплі ( марихуани ), найбільш притаманної коноплі індійській. Під «індікою» мається на увазі здатність препаратів коноплі чинити загальнозаспокійливу фізіологічну дію з яскраво вираженими анальгетичним та седативним ефектами. Чиста «індіка» в природі зустрічається дуже рідко, головним чином лише у спеціально виведених сортах каннабіса. Більшість сортів психотропної коноплі поєднують комплекси «індіка» і «сатіва» в різноманітному співвідношенні, які виявляються емпіричним чином, шляхом дегустації.
Сатіва – комплекс особливостей психотропної дії, найбільш притаманної коноплі посівній. Під «сатівою» мається на увазі властивість препаратів коноплі чинити психостимулятивну і розгальмовуючу церебральну дію. Чиста «сатіва» в природі зустрічається рідко, головним чином в спеціально виведених сортах.
Більше ніж 70 з 400 складових коноплі становлять групу каннабіноідів, біологічно активних речовин, особливої структури, які можна зустріти виключно в рослині каннабіс. Основний компонент, відповідальний за психоактивну дію коноплі, транс-дельта-9-тетрагідро-каннабінол ( ТГК ). Але сумарний ( загальний ) ефект дії коноплі визначається всіма активними канабіноідами. Дельта – 8_ТГК, вміст якого набагато нижчий ТГК (по деяким данним дельта – 8 – ТГК в свіжо видобутій сировині взагалі відсутній, такий же активний, як і ТГК. Каннабінол ( далі КБН ) в десять разів менш активний, ніж ТГК. КБД не має психоактивних властивостей. Вміст ТГК, як і інших канабіноідів залежить від виду ( так званого сорту ) рослини. В індійському різновиді коноплі окрім транс-дельта –9 – ТГК в помітній кількості присутні: аналог ТГК з пропіловим бічним ланцюгом дельта –9 – тетрагідроканнабіварин ( ТГВ ) і канабідіол, в меншій кількості – каннабідіварин, каннабіохромін, цис – дельта – 9 – ТГК, каннабіварин і каннабінол. В послідовній кількості – каннабігерол і каннабіциклол та бутилові аналоги ТГК, КНБ та КБД. Подібно до ТГК каннабінол та каннабідіол мають в якості замісника в ароматичному ядрі п’ятичленний вуглецевий ланцюг. Пропілові гомологи КБН і КБД: каннабіварин і каннабідіварин становлять від 0 до 20% від їх сумарної частки. На гомологи з бутиловим замісником приходиться не менше 1% від суми КБН і КБД. Крім нейтральних каннабіноідів присутні різноманітні каннабінолові кислоти, особливо в формі смоли і масла. Крім каннабіоідів в склад коноплі входить багато речовин інших класів, таких як терпени, також стероїди, вуглеводи й феноли, карбонові кислоти, деякі азотовмісні сполуки, алкалоїди. По деяким даним, дельта-8-ТГК в свіжій сировині відсутній, але ізомерація дельта – 9 – ТГК в дельта – 8 – ТГК відбувається дуже легко.
ТГК для медицини:
У виданні журналу Nature Medicine 2003-го року нам розповідають, що ендоканнабіоїдна система мозку приймає участь в різних процесах, таких, як біль, пам’ять, нейродегенерація та запальні процеси, також те, що каннабіноїди мають суттєвий клінічний потенціал. З повідомлень газети The Guardian, вчені з ведучих науково-дослідницьких центрів Мадриду виявили, що каннабіс може попереджати втрату, або погіршення пам’яті в пацієнтів, хворих на Альцгеймер. Їх дослідження виявило, що тетрагідроканнабінол – це основний психоактивний компонент каннабіса, гальмує діяльність клітин, які викликають ураження нейронів мозку.
Каннабіс та похідні успішно використовуються для покращення стану хворих на рак та СНІД. ТГК можна успішно використовувати в боротьбі з відчуттям нудоти, викликаним застосуванням протиракових препаратів. У деяких країнах ( наприклад Голландії і Канаді ) каннабіс використовується як лікувальний препарат для хворих раком пацієнтів, в якості протиблювотного засобу, який застосовують при проведенні курсу хіміотерапії. Але дослідження фармацевтів не виявляють переваги каннабіса перед іншими, більш традиційними анальгетиками та протиблювотними препаратами. Між тим в США законодавство не дозволяє проведення клінічних досліджень ефективності каннабіноїдів. При цьому, медичне використання коноплі обмежено дозволено в Америці, Окрузі Колумбія та ще у 16штатах, таких як Аляска ( 1998року ), Арізона ( з 2010 року ), Каліфорнія ( у 1996 році ), Колорадо ( з 2000року ), Вашингтон ( з 2010року ), Делавер ( 2011рік ), Гавайї ( у 2000році ), Мейн ( з 1999року ), Мічиган ( у 2008році ), Монтана ( 2004рік ), Невада ( 2004 рік ), Нью-Джерсі ( у 2010 році ), Нью-Мексико ( 2007рік ), Орегон ( 1998 рік ), Род Айленд ( 2006рік ), Вермонт ( з 2004року ), Вашингтон ( у 1998році ). А от у Великобританії влада дозволила одній фармацевтичній фірмі вирощувати різноманітні види коноплі з ціллю проведення клінічних випробувань властивостей каннабіноїдів.
Дія каннабіноїдів
Усі каннабіноїди жиророзчинні речовини, що накопичуються в багатих на ліпіди тканинах, таких як мозок, легені, статеві органи, а також у мембранах клітин. Потрапляючи крізь стінки мембран до ядра клітин, каннабіноїди чинять зміни в біохімічних процесах та порушення клітинного метаболізму, заважаючи процесам синтезу ДНК, РНК та клітинних білків. В результаті цього, клітинна активність знижується, або взагалі зупиняється, що призводить до погіршення відповідної функції організму. Маючи ліпофільні властивості, після введення в організм, каннабіноїди накопичуються в жирових тканинах. Потрапляння в систему кровообігу відбувається досить повільно, через що вони можуть бути виявленими в організмі на протязі досить довгого періоду часу, навіть після одного вживання. Більшість метаболітів каннабіноїдів виводяться з організму через 3-4дні. В крові їх не можна виявити вже на 3ю добу, в сечі – на 8у, після разового прийому. У випадку довготривалого постійного вживання метаболіти каннабіноїдів можуть бути виявлені в сечі навіть через декілька тижнів.
Психоактивна дія каннабіноїдів обумовлена тим, що в організмі людини на них реагують каннабіноїдні рецептори – відділи мембран синапсів нервових клітин, які також взаємодіють з анандамідами. Виявлені дослідженнями проведеними в 1988році в США ( у St. Louis University Medical School ). Розділяються на такі групу СВ1 та групу СВ2. Група СВ1 знаходяться в центральній нервовій системі ( ЦНС ) ( у гіппокампі, корі, підкіркових вузлах, стратумі, мозочку та також у спинному мозку ), найбільша їх концентрація спостерігається у частинах мозку, що відповідають за координацію рухів, пам’ять. Зазвичай ці рецептори активуються анандамідами та сприяють гальмуванню гіперактивності. Рецептори групи СВ2 знаходяться в селезінці, у підшлунковій залозі, в яєчниках та інших залозах, вони добре зв’язують екзогенні каннабіноїди, але виявляють низьку спорідненість з анандамідами.
Психологічні ефекти каннабіса ( тут як загальний термін для всіх психоактивних продуктів коноплі ) включають в себе ейфорію, онейроїдний стан, стан спокою (або безсоння ). Розлад такого характеру класифікується, як оп’яніння каннабісом.
Каннабіноїди підвищують чуттєвість до зовнішніх стимулів, дозволяють помічати деталі, які раніше залишалися непоміченими, покращують сприйняття мистецтва. Час ніби вповільнює свій плин і складається враження,що в кожну мить відбувається дуже багато подій. Стосовно виявленню раніше не помітних деталей – швидше за все це є наслідком зміни пріоритетів сприйняття. Наприклад, може виявитись, що під дією каннабіса набагато приємніше спостерігати за природними явищами, ніж за діяльністю людей. Також не рідко спостерігається підвищення сприйняття звуків ( музики ) та всього, що відбувається навколо. Велика кількість дрібних, не суттєвих деталей набувають такого самого статусу важливості, як і дійсно важливі події ( апофенія ). Може виникати деперсоналізація та дереалізація. Ця схильність зберігати об’єктивність пояснює випадки, коли ті, хто вживає каннабіс умудряються спокійно поводити себе в людних місцях, навіть, якщо вони перебувають в стані сильного одурманення.
Крім загострення уваги до оточуючих деталей та неконтрольованого відчуття страху, або веселощів, одурманення зазвичай характеризується підвищенням апетиту: людина під дією каннабіса здатна вжити свою звичайну добову порцію їжі (або навіть декілька добових порцій ) за один прийом (ті, хто регулярно вживають каннабіс здатні контролювати свою поведінку ).
Основні фізіологічні прояви дії каннабіноїдів на організм людини, що залежать від дози, є такими: