Ну що сказати про нашу медицину? А сказати те і нічого. Погана у нас медицина і тут вже нічим крити. Тому то й здоров'я наше українське нікудишнє. І простягаємо руки ми за милостинею грошей, коли в дім приходить біда під назвою «хвороба». І в двійні важко, коли хворіють діти, їм то не поясниш, чому їх в рідній Україні не можуть вилікувати і чому змушені всі родичі збирати гроші, а потім ще й просити у всіх «хто може».
Здавалося, ось пройде реформа і все стане краще. Не знаю, але мені здається, стало ще гірше, ніж був. І старе ми зруйнували, і нове якісне не створили. У селах після реформи як гриби почали з'являтися бабки лікуючі травами. І люди йдуть, бо вірять у народну медицину, але допомагає то не завжди. Втомилися говорити «здоровий спосіб життя», та згодна, купити на ринку курку, вирощену в селі на природних кормах, або в супермаркеті на Біокорм. Сільську сметану, або в магазині з пакетика. Я — за натуральні продукти. Багато хто може зі мною посперечатися, мовляв, і в селі зараз застосовують і Біокорм, і картоплю обробляють. Так, є такі, але це ті, хто вирощує багато на реалізацію, а бабуся, яка принесла на ринок один козуб картоплі, або одну курку не стане годувати всю живність Біокорм. Ось у неї то я і купую. Але що не говори, а рано чи пізно ми всі приходимо до того, що купуємо таблетки, мікстури, ін'єкції — з одного боку щось лікуємо з іншого, як кажуть «калічимо». Не знаю, може я і неправа в чому то, але це моя точка зору, нехай і не оптимістична, але давайте висловимо кожен, хто і що про це думає. Так порушені не всі питання, висловлені не всі за і проти, але все ж, я схиляюся до того, що медицина наша в багатьох питаннях слабка і дуже, і в кадрових питаннях, і в обладнанні.