Жіночі комплекси

Закладені в прекрасну пору дитинства, комплекси міцно затверджуються в підліткові роки, шліфуються в молодості, щоб у зрілому віці стати «другою натурою». В силу вродженої емоційності жіноче невдоволення собою іноді набуває дивовижних форм. В якості ілюстрації давайте розглянемо найпоширеніші жіночі комплекси.

Комплекс неповноцінності з певною часткою впевненості можна класифікувати як самий «популярний» серед жінок. Він — першоджерело всіх наших нещасть і бід.

На його основі розвиваються більш дрібні, але не менш каверзні невдоволення собою. І хоча, з одного боку, жінка потребує щоденного підтвердження своєї цінності, з іншого — в глибині душі вона переконана у своїй нікчемності і непотрібності.

З цієї причини, навіть якби сталося неймовірне і навколишні раптом стали б складати оди на її честь, жінка все одно не відчує повного задоволення собою.

Комплекс Клеопатри плавно випливає з попереднього. Хоча уражених ним жінок важко запідозрити в нелюбові до себе. Яскраві, чуттєві, вони пурхають по життю, подібно бабки з байки, милостиво приймаючи любов захоплених шанувальників.

Недоотримали увагу в дитинстві, такі жінки нескінченними любовними зв'язками намагаються довести, що вони чогось та коштують. Самі ж любити по-справжньому не вміють, тому й схильні розглядати чоловіків як трофеї свого любовного полювання — чим більше, тим краще. До речі, також надходять і чоловіки з аналогічним комплексом Дон Жуана.

Вічна дівчинка — комплекс, який практично не піддається коригуванню. Він проявляється ще в молодості увагою до зовнішнього вигляду, інфантильністю, а також щирою вірою в те, що чоловіки люблять виключно лялькових красунь.

Такі жінки, навіть переступивши сорокарічний рубіж, продовжують одягатися, як юні особи і користуватися яскравою косметикою, не розуміючи, що це виглядає безглуздо. Момент переходу з юності в зрілість був ними непомічений, тому вони продовжують чекати лицаря на білому коні, а поки перевіряють свої чари на будь-якому, який потрапив у поле зору чоловікові.

Якщо три попередні комплексу відносяться до любовно-еротичної сфері, то комплекс інтелектуалки вже з іншої області — соціальної. Його підґрунтя — гордість і бравада заслугами, до яких сама жінка відношення не має: тато — кандидат наук, мама — відомий художник, а вона — столична мешканка в N-поколінні.

Звичайно, навряд чи з її вуст ви почуєте фразу «Понаїхали тут», виховання таки не дозволить, але вона обов'язково підкреслить різницю іншим способом між собою і тими, які понаїхали. Вона багато читає, важко зітхає, коли в її присутності хтось неправильно ставить наголос у словах і морщить носик, почувши слово «народ».

Як правило, жінки з комплексом інтелектуалки заробляють мало, причому працюють за наймом у представників Понаїхали «народу».

Зворотною стороною попереднього комплексу є комплекс провінціалки. Схильні йому жінки неодмінно в розмові згаданий про знатних предків благородних кровей або про близьке знайомство зі знаменитостями, бо тільки таким чином можуть відчути власну значимість.

Якщо жінка з комплексом провінціалки досягає певного матеріального благополуччя, то намагається оточити себе цілим штатом домашньої прислуги, користується тільки найдорожчою косметикою, одягається в ексклюзивних бутиках і їздить відпочивати тільки на модні курорти.

Ну а якщо кошти не дозволяють комплексу розгорнутися на повну силу, то може задовольнитися столичною пропискою або, живучи в глибинці, в розмовах піддавати анафемі власний містечко.

Сьогодні бути закомплексованою не модно. Хоча, кажуть психологи, в основі будь-якого комплексу лежить заблокована енергія, яку слід було б направити в творче русло. А для цього в першу чергу слід розпізнати свій «особистий» комплекс.