Реактивний артрит — одне з найпоширеніших ревматичних захворювань. Запальний процес в суглобах виникає як реакція на інфекцію сечостатевої системи або шлунково-кишкового тракту. Хвороба розвивається через збій у роботі імунної системи.
Лікування реактивного артриту зазвичай проходить в умовах стаціонару. Терапія комплексна, що складається з курсу антибіотиків, спрямованого на знищення інфекції та лікування суглобового синдрому.
Вибір антибактеріальних засобів визначається збудником інфекції, що викликала реактивний артрит. Застосовують антибіотики широкого спектру дії — ампіокс, тетрациклін, метациклін та інші. Нестероїдні протизапальні препарати використовують для зменшення запалення, болю і набряків у суглобах. Для досягнення доброго ефекту їх потрібно приймати регулярними курсами з поступовим зниженням дози.
При затяжному перебігу артриту додають сульфосалазин. При важких ураженнях суглобів призначаються ін'єкції глюкокортикостероїдів в сам запалений суглоб. При важких артритах, не піддаються стандартній терапії, застосовують імунодепресанти. Якщо у хворого реактивним артритом мається ВІЛ-інфекція, призначається фенілбутазон та антиретровірусний препарат «Зидовудин».
Дуже важливо при лікуванні реактивного артриту провести санацію можливих вогнищ інфекції — вилікувати хворі зуби, зробити за необхідності тонзиллектомію. Реабілітаційна терапія, яка проводиться після стихання гострих проявів, спрямована на відновлення функцій суглобів. Основне значення надається ЛФК, фізіотерапії (електрофорез з іхтіол, саліцилатами, фонофорез з гідрокортизоном) та санаторно-курортного лікування (сірководневі ванни, грязелікування).
Під час активного запалення суглоба слід уникати великих навантажень. Але після купірування запалення рекомендується поступове відновлення фізичної активності, щоб попередити дію суглобів. Прогноз в більшості випадків сприятливий — повне одужання спостерігається у 80% хворих. У частини пацієнтів симптоми можуть повернутися, тоді захворювання буде носити хронічний характер.
