Слово «пара» в перекладі з грецького означає «поруч», «біля», а слово «одонто» — «зуб». Тобто «пародонт» — це коло зубної тканини. Закінчення ж «оз» в медичній термінології означає поразку, порушення структури. Таким чином, пародонтоз — це порушення коло зубної тканини.
Пародонтоз — захворювання досить рідкісне, зустрічається лише у кількох відсотків пацієнтів, що звертаються за стоматологічною допомогою. Близький за звучанням термін «пародонтит» відноситься до зовсім іншої, набагато більш поширеною хвороби.
Характерні ознаки пародонтозу:
— Підвищена чутливість шийок, тобто коренів зубів до різних подразників, часто в поєднанні з оголенням цих шийок, причому без утворення ясенних кишень і виділення гною, характерних для пародонтиту;
— Свербіж в яснах.
Як правило, оголення шийок (коренів) зубів не призводить до їх рухливості, але вони як і раніше добре фіксуються. Лише у випадках важкого ступеня пародонтозу, коли коріння оголюються більше ніж на 50% їх глибини, зуби починають хитатися.
Про причини виникнення та розвитку пародонтозу у лікарів-стоматологів до цих пір немає єдиної думки. Деякі фахівці вважають, що ця хвороба є наслідком порушення функції залоз внутрішньої секреції, а також може розвинутися на тлі хронічних захворювань ряду внутрішніх органів. Є також дані, що дозволяють зробити висновок, що чималу роль відіграє і спадкова схильність.
Лікування пародонтозу полягає головним чином в регулярному і правильному догляді за порожниною рота, а також у своєчасному і кваліфікованому пломбуванні каріозних зубів, видаленні зубного каменю, а також виправленні дефектів протезування. При необхідності у разі зниженої твердості емалі, застосовуються препарати фтору і кальцію. Можуть використовуватися методи фізіотерапії, наприклад, такі, як вібромасаж і гідромасаж.
