Цукровий діабет
Цукровий діабет — це захворювання ендокринної системи, яке виникає через нестачу інсуліну і характеризується порушенням обміну речовин і, зокрема, обміну вуглеводів. При цукровому діабеті підшлункова залоза втрачає здатність секретувати необхідну кількість інсуліну або виробляти інсулін потрібної якості.
Назва «цукровий діабет», згідно з постановою Всесвітньої організації охорони здоров'я 1985 року, є назвою цілого переліку захворювань, що мають спільні риси: по різноманітним факторам у володаря будь-який з цих хвороб піднімається рівень цукру (глюкози) в крові.
Діабет відноситься до рідко діагностуючих захворювань.
Існує ряд факторів, які привертають до появи цукрового діабету. На першому місці стоїть спадкова схильність; друга за значимістю причина діабету — ожиріння; третя причина — деякі хвороби, в результаті яких відбувається ураження бета-клітин, що виробляють інсулін (це хвороби підшлункової залози — панкреатит, рак підшлункової залози, захворювання інших залоз внутрішньої секреції). Четверта причина — різноманітні вірусні інфекції (краснуха, вітряна віспа, епідемічний гепатит і деякі інші захворювання, включаючи грип); на п'ятому місці стоїть нервовий стрес як сприяючий чинник; на шостому місці серед факторів ризику — вік. Чим людина старша, тим більше у неї підстав побоюватися цукрового діабету. Є думка, що при збільшенні віку на кожні десять років вірогідність захворювання діабетом підвищується в два рази.
У рідкісних випадках до діабету наводять деякі гормональні порушення, іноді діабет викликається поразкою підшлункової залози, які настали після застосування деяких лікарських препаратів або внаслідок тривалого зловживання алкоголем.
Залежно від причин підйому глюкози крові, цукровий діабет ділиться на дві основні групи : цукровий діабет 1 типу та цукровий діабет 2 типу.
Цукровий діабет першого типу — інсулінозалежний. Він пов'язаний з ураженням підшлункової залози, абсолютною недостатністю власного інсуліну, і вимагає введення інсуліну. Цукровий діабет 1 типу виникає, як правило, у молодому віці (цією формою діабету в основному страждають молоді люди у віці до 30 років).
Другий тип діабету — інсулінонезалежний, виникає у зв'язку з відносною недостатністю інсуліну. На перших етапах хвороби введення інсуліну, як правило, не потрібно. Цукровий діабет 2 типу — це хвороба зрілого віку (їм в основному страждають літні люди). У таких хворих інсулін виробляється, і, дотримуючись дієти, ведучи активний спосіб життя, ці люди можуть домогтися того, що досить тривалий час рівень цукру буде відповідати нормі, а ускладнень благополучно вдасться уникнути. Лікування цього типу діабету може обмежитися тільки прийомом таблетованих препаратів, проте у ряду пацієнтів з часом виникає необхідність у додатковому призначенні інсуліну. Це не легка форма діабету, як вважалося раніше, так як саме цукровий діабет 2 типу є одним з основних факторів ризику розвитку ішемічної хвороби серця (стенокардії, інфаркту міокарда), гіпертонічної хвороби та ін серцево-судинних захворювань.
Симптоми
Існує комплекс симптомів, характерних для цукрового діабету обох типів: часте сечовипускання і відчуття невгамовним спраги; швидка втрата ваги, часто при хорошому апетиті; відчуття слабкості або втоми; швидка стомлюваність; неясність зору («біла пелена» перед очима); зниження статевої активності, потенції; оніміння і поколювання в кінцівках; відчуття тяжкості в ногах; запаморочення; затяжний перебіг інфекційних захворювань; повільне загоєння ран; падіння температури тіла нижче середньої позначки; судоми литкових м'язів.
Бувають випадки, коли хронічне підвищення цукру в крові деякий час може не мати таких типових для діабету проявів, як спрага або значне збільшення добової кількості сечі. І тільки з плином часу пацієнти звертають увагу на загальну слабкість, постійно поганий настрій, свербіж, що почастішали гнійничкові ураження шкіри, прогресуючу втрату у вазі.
Для початку цукрового діабету 1 типу характерно швидке погіршення самопочуття і більш виражені симптоми зневоднення організму. Такі хворі потребують термінового призначення препаратів інсуліну. Без відповідного лікування може виникнути загрозливий стан — діабетична кома. Що стосується діабету 2 типу, то майже у всіх випадках втрата ваги і значне фізичне навантаження дозволяють запобігти прогресування діабету та нормалізувати рівень цукру в крові.
Для того, щоб встановити діагноз цукрового діабету, необхідно визначити рівень вмісту цукру в крові. При рівні цукру крові натщесерце менше 7,0 ммоль / л, але більш 5,6 ммоль / л для уточнення стану вуглеводного обміну необхідно провести глюкозотолерантний тест. Процедура проведення даного тесту полягає в наступному: після визначення вмісту цукру в крові натще (період голодування не менше 10 годин), необхідно прийняти 75 г глюкози. Наступне вимірювання рівня цукру в крові виробляють через 2 години. Якщо рівень цукру крові більше 11,1 можна говорити про наявність цукрового діабету. Якщо рівень цукру крові менше 11,1 ммоль / л, але більше 7,8 ммоль / л — говорять про порушення толерантності до вуглеводів. При більш низьких показниках рівня цукру в крові пробу слід повторити через 3-6 місяців.
Лікування залежить від типу діабету. Діабет I типу завжди необхідно лікувати інсуліном, компенсуючи його відсутність в організмі. Діабет II типу можна спочатку лікувати дієтою, а при недостатності цього лікування додаються таблетки (антидіабетичні пероральні препарати тобто приймати всередину); по мірі того, як захворювання прогресує, людина переходить на інсулінотерапію. У більшості країн сучасного світу потреба пацієнтів в інсуліні повністю покривається препаратами генно-інженерного людського інсуліну. Це біосинтетичний або рекомбінантний інсулін людини і всі лікарські форми, отримані на його основі. За даними Міжнародної федерації діабету, на кінець 2004 року більш ніж в 65% країнах світу для лікування хворих цукровим діабетом застосовувалися тільки генно-інженерні інсуліни людини.
Розрізняють препарати короткої дії, препарати середньої тривалості та препарати тривалої дії. Поряд з ними застосовуються також аналоги інсуліну, що володіють додатковими властивостями. До них відносяться інсуліни ультракороткої дії і тривалого (пролонгованої) дії. Як правило, такі препарати вводять підшкірно, але в разі необхідності внутрішньом'язово або внутрішньовенно.
Твердо встановлено що діабет не можна заразитися, як заражаються грипом або туберкульозом. Діабет справедливо відносять до хвороб цивілізації, тобто причиною діабету в багатьох випадках є надлишкова, багата легко засвоюваними вуглеводами, «цивілізована» їжа.
Цукровий діабет — найпоширеніше ендокринне захворювання у всьому світі. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), діабет посідає четверте місце серед причин передчасної смерті й згідно з прогнозами в наступні 10 років кількість смертей від діабету зросте більш ніж на 50%, якщо не будуть вжиті невідкладні заходи.
Незважаючи на всі зусилля організацій охорони здоров'я і прийняті в багатьох країнах світу національні програми по боротьбі з цим захворюванням, число пацієнтів з таким діагнозом постійно зростає. Захворюваність діабетом збільшується не тільки в межах вікової групи старше 40 років, серед захворілих виявляється все більше дітей і підлітків. За даними Міжнародної федерації діабету та ВООЗ, в даний час у всіх країнах світу налічується більше 200 млн хворих на діабет.
Згідно з оцінками експертів, до 2010 р. ця цифра зросте до 239 400 000, а до 2030 р. — до 380 млн. Більше 90% випадків при цьому доводиться на цукровий діабет типу 2.
Зазначені значення можуть виявитися сильно заниженими, оскільки до 50% хворих на цукровий діабет сьогодні залишаються недіагностованими. Ці люди не отримують будь-якої цукрознижувальної терапії і зберігають стабільну гіперглікемію, що створює сприятливі умови для розвитку судинних та інших ускладнень.
Кожні 10-15 років загальне число хворих подвоюється. У середньому 4-5% населення планети страждають на цукровий діабет, в Росії — від 3 до 6%, в США — від 10 до 20%.
Рівень захворюваності на цукровий діабет в Росії сьогодні впритул підійшов до епідеміологічного порогу. У Росії зареєстровано більше 2,3 млн діабетиків (неофіційна статистика називає цифри від 8,4 до 11,2 млн осіб), з них більше 750 тис. потребують щоденному прийомі інсуліну.