Хвороби які передаються статевим шляхом

Кандидомикоз або молочниця стоїть осібно від решти представників, хоч воно традиційно і відноситься до ІПСШ. У першу чергу молочниця — це прояв імунодефіциту, який виникає з різних причин: прийом антибіотиків, психологічні стреси, вагітність, радіація, хронічні запальні захворювання та багато іншого. Навіть у дів буває молочниця, дівчина, ніколи не жила статевим життям, може захворіти грибковим кольпітом. Чому? Все просто: припустимо, у дівчини була ангіна, вона активно лікувалася антибіотиками, в результаті — молочниця. Спори Candida albicants можуть входити до складу нормальної флори піхви, проте клінічні прояви виникають в тому випадку, коли грибок переходить в активну стадію. Вважається, що найбільш часто рецидивуючі молочниці є ознакою імунного неблагополуччя організму, його ослаблення. Якщо молочниця загострюється частіше, ніж три рази на рік, це є показником того, що у пацієнтки не все в порядку з імунітетом. Безумовно, не можна не займатися лікуванням молочниці, але в першу чергу потрібно звернути увагу на імунну систему організму.

Три рідні сестри: мікоплазма, уреаплазма і хламідія.

Мікоплазми — мікроорганізми, що знаходяться на проміжній стадії між вірусами і бактеріями. Мікоплазми цікаві тим, що частина життя вони проводять у клітці, і тоді вони невразливі для ліків, а частину поза клітини. Такою поведінкою і визначається специфіка характеру лікування подібних інфекцій. Раніше курс лікування мікоплазменних інфекцій становив 21 день, зараз скоротився до 10-12, але він все одно більш тривалий, ніж при звичайному антибактеріальній лікуванні. Є різновиди, які існують в організмі людини, не завдаючи йому шкоди (такі не потребують лікуванні), а є хвороботворні, викликають порушення в роботі різних органів і систем, зокрема Mycoplasma genitalium, приводить до запальних захворювань малого таза. Мікоплазма має різні форми, які відрізняються способом проникнення в організм і локалізацією даної інфекції в тому чи іншому органі. Існують загальні рекомендації з підбору терапії для лікування мікоплазми, яка обов'язково включає в себе імуностимулюючі препарати та індивідуальний антибактеріальний курс, що впливає на конкретну інфекцію. Необхідно пам'ятати, що в подібних випадках обов'язковою умовою є лікування обох статевих партнерів. Симптоми уреаплазмоза виникають через 3-5 тижнів з моменту зараження. Слід зазначити, що уреаплазмоз проявляється незначно і мало турбує хворих. При діагностуванні захворювання зазвичай призначається комплексне лікування: імуномодулятори, физиолечение, застосування ферментних препаратів. Деякі фахівці вважають, що хламідіоз зустрічається ненабагато рідше, ніж грип. Лише на самому початку хламідіоз обмежується ураженням статевих органів, пізніше можливі ускладнення, що впливають на різні органи і системи (реактивний артрит, міокардит, кон'юнктивіт, фарингіт і т.д.) і нерідко призводять до зниження працездатності. Відносно недавно встановили, що тетрациклін є кращим антибіотиком, відповідним для лікування всіх мікоплазменних інфекцій, але його, наприклад, не можна застосовувати вагітним жінкам, жінкам з хворими нирками. Для них альтернативою є антибіотики з групи макролідів (Сумамед, Рулид).

Як перемогти трихомоніаз?

Захворювання, яке щорічно у світі вражає близько 170 мільйонів чоловік, — «противник» не з легких. На сьогоднішній день більшість лікарів у всьому світі вважають трихомоніаз одним з найпоширеніших захворювань, що передаються статевим шляхом. Інфекція викликає до того ж і чимало ускладнень, а за останні роки деякі різновиди трихомонад стали стійкіше до застосування медикаментозних препаратів. Щоб лікування не затягнулося на довгі роки, постарайтеся відреагувати на перші симптоми: зеленуваті, сірі або жовтуваті виділення, що мають специфічний запах, — це сигнал того, що треба терміново звернутися до грамотного фахівця, який проведе відповідне клінічне дослідження. Якщо аналіз мазка на мікрофлору покаже наявність трихомонад — приготуйтеся до довгої боротьби за своє здоров'я. Всіх ускладнень, які тягне за собою невилікуваний трихомоніаз, за один раз і не перерахуєш: поразка сечівника, сечового міхура, шийки матки та маткових труб… Перший крок до одужання — відвідування гінеколога чи венеролога.